Новий навчальний рік для багатьох школярів означає також і нові виклики – зокрема, потребу соціалізації після довготривалого онлайн-навчання. Цього року завдяки благодійникам KSE Foundation 13 000 дітей змогли повернутись до рідних шкіл на очне навчання – благодійний фонд Київської школи економіки облаштував для них комфортні укриття, які є базовою умовою відновлення уроків. Тепер на них чекає адаптація до шкільного життя.
Артур Пройдаков, найкращий учитель України за версією премії Global Teacher Prize Ukraine 2021, а також переможець грантової програми “Talents for Ukraine” від KSE Foundation допомагає дітям війни і їхнім учителям адаптувати освіту до умов воєнного стану. Зокрема, упоратись із прогалинами дистанційного навчання або його повної відсутності.
У нашому інтерв’ю Артур розповів про те, чому для дитини важливе офлайн-навчання, та як покоління сьогоднішніх школярів надолужуватиме втрачені знання.
Від онлайн-уроків рідної мови для дітей на окупованих територіях до мети розвивати освіту під час війни. Як ви сьогодні адаптуєте навчання до умов воєнного стану?
Зараз ми з командою працюємо над запуском 30 освітніх центрів в 14 регіонах України, зокрема на деокупованих територіях Харківщини, Київщини, Чернігівщини та Житомирщини. Це безкоштовні офлайн-центри для місцевих дітей, які допоможуть їм відновити втрачені через війну знання.
Багато дітей виїхали за кордон на пів року і більше, дехто сидів без інтернету або не мав змоги навчатися через війну. Ми хочемо діагностувати рівень знань цих дітей та рівень втрат знань. І допомогти їм надолужити. Ці додаткові уроки у наших центрах допоможуть дітям підтягнути знання та повернутися у форму.
Важливо також, як саме ці знання будуть даватись. Ми надаватимемо вчителям методичні рекомендації, будемо консультувати та супроводжувати їх у цьому процесі, аби це була якісна освіта. Для дітей заняття з української мови та математики будуть безкоштовними, а вчителі будуть отримувати оплату за свою роботу.
Ви стали одним з першопрохідців онлайн-освіти в Україні
Я почав роботу над покращенням технології онлайн-навчання ще за часів пандемії – тоді ми записали відеоуроки в межах проєкту “Всеукраїнська школа онлайн”. А під час війни спільно з ГС «Освіторія» ми впровадили онлайн-проєкт по підготовки до складання НМТ з української мови (національного мультипредметного тесту, який замінив ЗНО).
Але онлайн-уроки – це складно з багатьох причин: від потреби високої кваліфікації вчителя із навичками ведення саме такого формату до концентрації дитини. Адже онлайн-навчання – це не скинути завдання у месенджер або скинути фото, де завдання написане від руки на аркуші. Це різноманітні підходи та використання різних мультимедійних платформ.
Які недоліки має дистанційне навчання для дитини?
Зазвичай ми можемо адаптувати онлайн-заняття до потреб дітей середньої та старшої школи, де мотивація школярів може бути більшою. Але вже у середній школі увагу учня утримати значно складніше. А в початкових класах ситуація ще більш складна, там має бути комунікація та процес колективної взаємодії на уроці з вчителями. Онлайн-навчання не замінює офлайн-уроки і швидше слугує тимчасовим рішенням.
Розуміючи важливість офлайн-освіти, сьогодні багато спільнот акумулюють зусилля для відновлення уроків у школах. Зокрема, KSE Foundation має всеукраїнську програму по облаштуванню шкільних укриттів. Ви також плануєте роботу освітніх центрів на базі шкіл?
Так, адже офлайн-навчання – це безперечно круто, тому що ми можемо комунікувати наживо, а це купа арсеналу, який можна використовувати на уроці, це тактильні відчуття, коли ми можемо робити схеми та публічно презентувати свої проєкти.
Але є питання безпеки, і це важливо. Нещодавно у Ромнах на Сумщині, де я раніше жив та працював, у школу прилетів безпілотник. Тоді загинула вся адміністрація навчального закладу. У цих прикордонних регіонах питання безпеки треба вивчати.
Водночас тут є і зворотна сторона, коли у школі є сховище. Ще у перші місяці повномасштабного вторгнення батьки привозили дітей до школи, тому що учням було спокійніше через наявність укриття.
Тож безпека дітей – це 100% пріоритет. У кожній школі, у кожному нашому освітньому центрі обов’язково є укриття. Без цього ми не можемо пропонувати офлайн-навчання.
Окрім онлайн-освіти, з якими викликами зіткнуться учні в новому навчальному році?
З нічними тривогами та вибухами дітям складно знайти мотивацію, щоб вчитись і працювати. Зараз учні повернулись до школи, деякі прийшли в класи вперше після 24 лютого, і це все непросто. Діти мають бути більш відповідальними, ніж раніше, тому що дуже багато їм доведеться виконувати самостійно – самим собі встановлювати дедлайни та дотримуватись їх. Учителі, звісно, ураховують нинішні умови, але учні мають проявляти більше ініціативи та залучатися в навчальний процес. Це виклик.
Ви отримали грант у $5 000 від KSE Foundation. На що вирішили витратити кошти?
Я дуже хотів реалізувати подкаст на освітню тематику, і грант уже дозволив випустити перший епізод. Технічно з цим допомогли “Радіо Сковорода”, і зараз ми вже працюємо над другим випуском. Інша частина гранту залишається для реалізації освітніх проєктів та цілей. Зокрема, я зараз працюю виконавчим директором в освітній фундації «MRIYDIY», і ми займаємося тим, що організовуємо зустрічі з відомими освітніми діячами для вчителів Києва та регіонів. Частина коштів піде на організацію цих зустрічей – для вчителів вони безкоштовні.
Які враження отримали від участі у грантовій програмі?
Я дуже тішуся, що у списку переможців з’являються освітяни, такі як Яніна Хіжінська, яка вивчає питання штучного інтелекту. Я думаю, що це дуже класна можливість зібратися з думками та описати свою мотивацію, і ще й отримати грошову допомогу, яку можеш використати на власний розсуд. Дуже важливо відчувати фінансову підтримку, тому що це дозволяє правильно розраховувати свої сили та рухатися до реалізації важливих проєктів. Грант від KSE Foundation дає таку підтримку без обтяжливих обставин – не потрібно подавати звіти чи досягати KPI, можеш просто рухатись уперед, як вважаєш за потрібне.
Над чим працюєте зараз?
Один з цікавих проєктів зараз – онлайн школа, де діти з різних регіонів та з-за кордону долучаються до вивчення проєктного менеджменту. Наші експерти проводять заняття, де розповідають про структуру проєкту та як його розробити й реалізувати, а також розповідають про підприємство, соціальні навички та публічне представлення свого проєкту. Ми навіть пропонуємо онлайн-пітчинг та намагаємося підтримати дитячі групові проєкти, щоб вони могли їх реалізувати у своїх громадах.
З чого ви почали свій шлях? Де навчались?
Я народився у місті Кадіївка (раніше Стаханов) на Луганщині. Зараз місто перебуває під окупацією. Я там навчався у школі, закінчив факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Там я почав працювати у педагогічному коледжі як викладач української мови та літератури. А у 2014 році був змішаний виїхати на Сумщину у місто Ромни, а пізніше до Києва.
Зараз я працюю у приватній школі, а також очолюю освітню фундацію. Мені дуже цікаво втілювати у життя освітні проєкти, спрямовані на учнів, які знаходяться у регіонах. Наша фундація реалізовує проєкти разом з UNICEF у Харківській та Чернігівській областях. Дуже круто, що я причетний до цього процесу. Це дає мені наснагу та силу у часи повномасштабної війни та допомагає почуватись реалізованим на повну.
Паралельно продовжую долучатися до інших освітніх проєктів. Багато виступаю перед вчителями, проводжу майстер-класи, тренінги та зустрічі з освітянами. У 2021 році став переможцем національної премії Global Teacher Prize Ukraine, а цієї осені можу потрапити у топ-50 вже світової Global Teacher Prize – премії для вчителів, які зробили видатний внесок у професію.
Ми комунікуємо із владою, міністерством та намагаємося не зосереджуватися лише на одній школі, а долучаться до різних проєктів. Я хочу просувати кейс, що вчитель – це не занудна людина в окулярах, яка проводить уроки та кричить на дітей. Вчитель може бути цікавий, актуальний, прогресивний та включений у процеси, що відбуваються у державі.
Як ви та ваш клас зустріли початок повномасштабної війни?
У цей день, 24 лютого, ми з дітьми мали робити фестиваль української культури в школі. Учні готували сценки за мотивами українського кіно. Звісно, тоді до школи ми не пішли, але вийшли на онлайн-навчання вже у середині березня. Перші уроки були не про мову, а про “поговорити”. У травні ми вийшли вже на офлайн-навчання, і спочатку було дуже мало дітей у школі. Але влітку у мого 11 класу було багато питань з НМТ, тому багато учнів з’їхалися. Протягом навчального року учнів ставало більше, 70% дітей повернулись, а 30% залишились за кордоном. Зараз у школі з’являються нові діти, тому що відбувається внутрішня міграція.
Над чим плануєте працювати далі?
Я хочу поширювати позитивний досвід серед вчителів та мотивувати їх.
Наступного тижня у нас виходить другий епізод подкасту з радницею міністра освіти Оленою Северенчук. У ньому ми говоримо про британську систему освіти та що ми можемо у них позичити. Виявилося, що українська освіта не така вже й погана, а ми просто любимо все критикувати. Також ми говорили про очікування батьків у новому навчальному році. Ми дійшли до того, що оцінка зараз не головне, а важлива адаптація дитини до середовища.
У першому епізоді ми говорили про онлайн-освіту, цифрові інструменти, як можна навчатися офлайн та наскільки ефективно використовувати гейміфікацію у навчанні.
А наступні подкасти ми запланували разом з директоркою Українського центру оцінювання якості освіти Тетяною Вакуленко. Це буде про ЗНО, НМТ, старшу школу та про зв’язок шкіл з університетами.
У перспективі я дуже хочу зайти в YouTube та мати інтерв’ю з вчителями та експертами. Наприклад, перший епізод з учителем математики, наступний з учителем хімії, а третій з учителем фізкультури. Це можуть бути різні вчителі з різних регіонів України.
Що вас надихає?
Багато чоловіків воює на фронті зі зброєю в руках. Я поки ще не в формі, але хочу робити щось максимально корисне тут. Я просто не можу собі дозволити лягти на диван та нічого не робити. Адже наші воїни збивають ракети вночі, щоб ми спали. Я буду тут робити максимально корисне для того, щоб військові повернулися з фронту і побачили, що ми щось робили. Моя дружина підтримує мене у всьому, тому що багато проєктів я роблю на волонтерських умовах. Добре, що є грантова програма від KSE Foundation, яка підтримує фінансово у такі складні часи.