Talents for Ukraine: Володимир Жданов, екофермер з Херсону

Володимир Жданов, який започаткував сімейну екоферму з вирощення люфи, отримав грант у $5 000 від KSE Foundation ще восени 2022 року. Саме він став найпершим переможцем програми “Talents for Ukraine” – про те, що журі обрало саме його, фермер дізнався одразу після звільнення Херсону, коли розвозив допомогу мешканцям рідного для його сім’ї деокупованого міста.

Сьогодні гранти отримали вже біля сотні українців, і програма триває – подати заявку може кожен

Виробляти губки та мочалки з губкового гарбуза (люфи) сім’я Жданових почала ще за часів вільної Херсонщини. З кожним роком кількість пластикових відходів не зменшується, а тільки більше засмічує води й ґрунт по всьому світу – Велика тихоокеанська сміттєва пляма утворилась ще в минулому столітті та плаває у водах океану й до сьогодні, а її розмір за найменшими оцінками перевищує площу України на 20%. Адже термін розкладання пластикових відходів складає мінімум 100 років. Звичні у побуті губки для миття посуду й мочалки – не виключення. Тож сім’я Жданових першою в Україні вирішила замінити синтетичні засоби очищення на натуральні та почала виробляти їх з губкового гарбуза – люфи.

У нашому інтерв’ю Володимир розповів про те, як створювалась перша в Україні сімейна ферма люфи, про наслідки для українського фермерства в умовах підриву росіянами Каховської ГЕС та втечу з окупації.

Як з’явилась ідея створити сімейну ферму?

У 2015 році ми прийшли до друзів, і я побачив незвичайну рослину, схожу на великий кабачок. Вони сказали, що роблять з неї мочалки для себе та ще й продають. Я взяв насіння з того стиглого “кабачка” і в 2018 році ми спробували вперше посадити цю культуру на дуже маленькій ділянці поміж виноградників. Тоді це ще було тільки для себе. Але, на диво, рослина виросла. Перші мочалки ми залишили собі і роздали друзям.

Перед війною ферма вже масштабувалась, це був такий повноцінний початок нашої сімейної справи. До нас почала приїжджати преса, ми запрошували людей, знайомили з нашою фермою. На нашу ділянку навіть приїхали експерти з Книги рекордів України та зафіксували нас – як першу в Україні спеціалізовану ділянку з вирощування люфи. На жаль, війна поставила жирну кому на нашій справі, адже ферма була на Херсонщині. Зараз ми намагаємось відновити бізнес уже на Київщині, але стикаємось з купою перешкод. Але все одно, знаходяться люди, які допомагають.

Ви – найперший переможцем грантової програми “Talents for Ukraine” від KSE Foundation. Як ви дізнались про грант?

Я побачив у фейсбуці президента Київської школи економіки Тимофія Милованова пост про цю грантову програму. Я, чесно кажучи, не вважаю себе талановитою людиною, але займаюсь громадською діяльністю вже протягом 12-13 років. Я розумів, що можна зробити – тоді або вийде, або не вийде. А можна не зробити і тоді точно нічого не вийде. У заявці я розповів все щиро, нічого не вигадував. Розповів про свою родину, про те, чим займаюсь, які обставини.

Як дізнались про перемогу?

Я тоді був у Херсоні, коли мені зателефонувала Наталя Кравченко, керівниця напрямку розвитку талантів та спільнот KSE Foundation. Це було одразу після деокупації Херсону, ми допомагали маломобільним людям – розвозили допомогу. Якраз в цей момент вона мені дзвонить і каже, що я пройшов. У мене так зашкалювали емоції в той момент. Коли ти допомагаєш, щось робиш, все це добро повертається до тебе.

На що ви витратили отриманий грант?

Цей грант дав мені фінансовий тил. Коли ми жили в Херсоні, до повномасштабного вторгнення, то діти ходили на тренування, відвідували басейни, вчили англійську мову – а після переїзду до Києва з’явились зовсім інші потреби. Грант дав нам можливість відновити тренування дітей, наш син Платон знов пішов на карате, донька почала займатись танцями, діти відновили навчання з англійської мови. Також частину коштів я направив на мою можливість розвивати нові проєкти та допомагати маломобільним людям. І, звісно, постійно донатимо на нашу армію.

Як саме відбувається виробництво екогубки?

Губки робляться з люфи – це така ліана, яка росте вверх, і потім на ній з’являються такі великі “кабачки”. Зелені плоди важать більше 2 кілограмів, а вже стиглі менше 200 грамів. Коли всередині з’являється насіння, це означає, що люфа готова стати мочалкою. Потім ми зриваємо, очищуємо всередині від насіння – це насправді дуже кропітка ручна робота. Потім для створення губки ти обрізаєш люфу, а для мочалки робиш ручки і обшиваєш.

Наскільки шкідливі звичайні синтетичні губки?

Звичайна губка для миття посуду розпадається на маленькі шматочки, які є найбільш небезпечними. Це називається мікропластик, який потрапляє в воду і в ґрунт. Люди використовують їх дуже багато, тому що губка виходить зі строю за 2-3 тижні використання і викидається. На відміну від люфи, яка компостується і служить в 2 рази довше, ніж звичайна губка. Коли ми починали виробництво в 2018 році, ми позиціонували цей виріб як мочалку для душу та бані. Після виробництва залишався ще шматочок люфи і ми вирішили з нього робити ще й губки для миття посуду. Тому що мочалку для бані можна використовувати довго, а губки для миття посуду люди замінюють частіше. Наші губки також можна використовувати для очищення різних поверхонь.

Чим імпортовані губки з люфи на ринку відрізняються від вашого виробництва?

В інтернеті можна зараз купити губки китайського виробництва. До того, як ми почали пропагувати наші українські губки, екоактивісти купляли китайську люфу. Але вона трішки відрізняється від нашої по ряду властивостей. Вона більш жорстка через те, що її відбілюють розчинами, щоб вона довго зберігалась. Люди поступово відмовились від китайської люфи та почали користуватись нашою. Але, на жаль, зараз наших губок у продажу немає. Коли ми виїжджали з Херсону під час окупації, ми залишили вдома останню партію губок та мочалок. Коли Херсон звільнили, ми повернулись та роздали її друзям, навіть відправили кілька у KSE Foundation.

Ви стали першими виробниками губок з люфи в Україні, однак сама технологія не нова

Так, в Азії та Єгипті це давно дуже популярно. До того ж, коли літні люди в нас замовляли мочалки, вони казали, що використовували раніше такі губки з люфи у господарстві. Ми зрозуміли, що мочалки та губки з люфи використовувались і раніше, просто про них забули на певний час, а зараз це стає актуальним знову.

Як вам вдалось виїхати з окупованого регіону?

Ми були в Херсоні, коли окупанти прийшли. Через 3 тижні після окупації ми виїхали до моїх батьків в село Каїри. Кожен думав, що все скоро закінчиться. Ми навіть висадили в селі люфу і автоматизували город до такого стану, коли не треба за ним доглядати. А потім ми наважились виїхати, тому що жити в таких умовах та обставинах було непросто. Ми розуміли, що точно не залишимось жити в окупації.

Як тільки окупували Херсонщину, коли виїжджали перші люди, росіяни їх просто обстрілювали. Це було в районі Олешків. Тож виїжджали на свій страх і ризик. Поки їхали по окупованій території, постійно зупинялись на блокпостах, показували документи, окупанти дивились всі наші речі. На виїзді вже на підконтрольну територію України, на кінцевому блокпості, росіяни перерили всю машину. Ми сховали прапор та Кобзар.

Ваша ферма була сімейною справою

Так, ми не наймали людей. З фермою нам допомагали батьки, інстаграмом допомагала займатись дружина, діти знімали ролики для соцмереж.

Навіть після звільнення Херсону, відновити ферму не вдалось. Ви плануєте почати свою справу на новому місці, на Київщині?

Дуже хочеться, але є багато нюансів, які не дають зробити так, як це було на Херсонщині. Але краще маленька дія, ніж велика бездіяльність. Потрошку, крок за кроком, ми намагаємось щось робити в цьому напрямку. Навесні ми домовились висадити нашу люфу на одній фермі, але, на жаль, не вийшло. Зараз ми співпрацюємо з Національним університетом біоресурсів – нам вдалось висадити на їхній дослідницькій ділянці нашу люфу. Потім люди з Київської обласної адміністрації нам допомогли. Також ферма в Яблунівці запропонувала розміститись в них, але там люфа не прижилась. Ми не полишаємо спроб. Треба робити ці маленькі кроки, навіть з невдачами.

Як на українське фермерство вплинув підрив росіянами Каховської ГЕС?

Все, що вище Каховської ГЕС по течії, не було підтоплено, тож наша ферма в Каїрах не постраждала. Але якщо говорити про розвиток фермерських господарств нижче по течії, які залежать від зрошення, то, на жаль, наслідки для них будуть дуже негативні. Херсонщина вважається зоною ризикованого землеробства. Якщо немає поливу, то це критична ситуація.

Розкажіть, з чого ви починали свій шлях? Чим займалися до створення ферми, де навчалися?

Я навчався в Херсонському аграрному університеті на спеціальності “Бухгалтерський облік та аудит”. Мені не дуже подобалась моя спеціальність, тому що мене туди направили батьки. Після університету почались пошуки себе і того, що мені хочеться робити насправді. Я працював в багатьох комерційних компаніях, служив в податковій поліції, але зрозумів, що це все не моє. З 2010 року в мене почалась підприємницька і громадська діяльність. Мені дуже сподобалось, що є проєкти та проблеми, які ти можеш дуже круто вирішувати і відчувати себе вільним.

Якими досягненнями пишаєтесь найбільше?

Одне з таких останніх досягнень – це те, що наша родина стала рекордсменами національного реєстру рекордів. Також пишаюсь, що в своєму віці пішов з сином займатись карате і навіть на змаганнях в Херсоні ми вдвох з сином стали чемпіонами – отримали кубок новачків.